После приуроченного у нг поста ГЛеба о книгах мне пришла идея записывать все прочитаные в этом году книги и делиться впечатлениями. Прежде всего, это книги по укр.лит
Нужно сказать, что они довольно похожи между собой. Всюди страждання, стогони і нужденність. Але шось у тому є, то є наша історія, і наш, як не крути, менталітет. ЛЮбимо ми це діло - пожалітися на нещасну долю, хоч воно уже і не те щоб дуже актуально...
отже:
1. Ольга Кобилянська "Людина"
Історія про піонерку з жіночого питання - емансипації. Треба відмітити досить дивний стиль. Такий собі барвистий западенський суржик. Але поволі звикаєш. В принципі, мені западенський стиль смакує, бо він живіший, ніж літературна українська мова.
П. Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні"
я би сказала, що було цікаво і більш чи менш пройняло. Але я не люблю, коли все погано і всі вмирають Дуже багато персонажів і подій, що нагромаджені одна на одну зовсім не в хронологічному порядку. Характер головного героя досить цікавий. І ти дійсно стаєш за тих мужиків душею. І дійсно не розумієш, як до людей можно ставитись гірше ніж до худоби
2. Квітка-Основ'яненко "Маруся"
Ну шось таке геть наївне і приторне. І знов-таки всі вмирають, чого я не люблю. Але що цікаво, ні слова про бідну-нещасну Україну.
3. Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків"
Доволі таки аутентично.
4. Улас Самчук "Марія"
я би сказала, що це сильний роман, хоч дууууже багато трагізму. Але апофеозо у самому кінці. Погляд на Радянську Владу з зовсім неприязного боку. Вже ніби при царизмі люди жили собі і непогано, а тут настав їм повний пі.... Сумно то все і Я сповнилась зневагою до РВ. Чому ж так багато письменників пишуть про неї з симпатією? Лицемірство чи просто якийсь інший бік життя. Але на сім творі я вже від укр.літ втомилась.
ну ще Леся Українка. 5. "Лісова пісня" і 6."Бояриня"
Цю людину я взагалі поважаю і як постать, і як письменницю. Особливо, "лісова пісня" має подобатись Оксанці, бо там безліч усіляких духів))