Стягом блакитним небо розкрило широкі долоні
Не простягай руку мені, бо будеш в полоні.
Ніжним серпанком тебе оповию
І в клітці надійно закрию

Ти не зумієш без слова мого і кроку ступити,
Будеш благати слізно на волю тебе відпустити
Та все дарма - скільки буду тебе проганяти,
Ти сам не захочеш тікати


Вирішив ти обережність забути,
І зілля-вино у пригоді нам буде.
Ділися зі мною, о жертво печалі,
Бо сердце моє у глухому проваллі
Живе, як сполоханий звір,
Мені повір,
Що моя краса погубить тебе,
Як колись згубила мене...
Слова к Оксаниной песне, написанной года 2 назад, может, кто-нибудь ее ещё помнит...